Життя до і після війни

У всіх нас воно змінилось. Зламались долі… Наші чоловіки та брати залишись в Україні оберігати наш дім, наших батьків та наші кордони. У когось був свій бізнес, який крок за кроком будувався багато років, хтось працював на високих посадах, до яких йшов нелегкою дорогою, хтось нарешті зробив кар‘єру, працюючи з ранку до ночі без вихідних ради цього результату -все закінчилось в один день, у багатьох не залишилось навіть дому, куди повернутись.. багато міст зруйновані і розбомблені російськими військами повністю.. ця війна жахлива, і таких страшних наслідків навіть не було після другої світової війни…. як довго ми всі думали, що ремонт в квартирі є важливим для комфорту, меблі, декор, улюблений посуд, якісь дорогі серцю речі.. фото дітей, їх дитячі малюнки, свої шкільні фото, бабусин глечик- це все було важливим, а тепер, нічого цього немає, все залишилось там. Ніхто не встиг взяти з собою нічого, і потрібно було вибирати, що важливіше. Тепер ми -біженці в різних країнах світу, жінки і діти з нашими котиками і собаками, яких ми не змогли залишити, ми вимушені були виїхати заради безпеки наших дітей. Ми намагаємось жити далі, так, ми не можемо ще спати всю ніч, тому що у всіх в телефонах приходять сповіщення про сирени, про вибухи в рідних містах, і ми пишемо рідним вночі, вранці, щоб знати , що з ними все гаразд, молимось за них, читаємо новини і не можемо не хвилюватись за нашу країну, яку Росія намагається знищити так жорстоко з кожним днем, не жаліючи ні дітей, ні історичні пам’ятки, ні тварин, взагалі нічого.

Ми дуже вдячні за все, що для нас роблять, щиро дякуємо всім, хто нас підтримує, власникам житла, яке французи надали українцям безкоштовно, за їх добре серце і тепле відношеннята всім нашим волонтерам, які роблять неймовірне, асоціації-, директорам шкіл,коледжів та університетів, всім фондам, дякуємо Франції за допомогудякуємо Niort і Chauray за прихисток! Слава Україні!